Friday 22 February 2019

"A Million Dreams" from "The Greatest Showman".

Love my students so much!


Wednesday 20 February 2019



SO SWEET!





ВИДИ І ФОРМИ МОТИВАЦІЇ ПРИ ВИВЧЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ






Відомо, що, успішність процесу вивчення англійської мови та отримання  результатів залежить від інтелектуальних, мотиваційних та особистісних факторів.
Мотивація визначається як психофізіологічний процес, який спрямовує до дій, керує ними та визначає напрямок діяльності. Це – здатність людини до діяльністного задоволення своїх потреб. Психологічні основи діяльністного підходу були закладені видатними вченими-психологами А.Н. Леонтьєвим та С.Л. Рубінштейном. Вважається, що без достатньої мотивації навіть найздібніші учні не зможуть досягти успіхів і реалізувати довгострокові цілі.

У мотиваційний процес у навчанні залучені обидві сторони – вчитель (викладач) і учень (студент). Вчитель (викладач) створює необхідні умови для вмотивованості учня, він (вона), у свою чергу, визначає для себе особистісну вмотивованість (чи невмотивованість) для вивчення іноземної мови. Роль вчителя (викладача) полягає в успішному впровадженні навчального матеріалу, виборі оптимальних форм та методів для його подачі та засвоєння учнями, пробудженні їхньої зацікавленості та націленості на результат. На вмотивованість учня (студента) впливають його оточення – колектив, родина, друзі, його особистий досвід, контекст навчання, його інтереси та схильності, почуття та емоції, статус у колективі. Тобто мотиви учня (студента) можуть бути як зовнішніми, та і внутрішніми, які залежать від його (її) особистісних характеристик.
Зовнішня (extrinsic) мотивація означає необхідність засвоювати навчальний матеріал, передбачений навчальним планом та навчальними програмами і може стосуватися системи нагород і покарань. Внутрішня (intrinsic) лежить у сфері психіки, почуттів та емоційної реакції, наприклад у задоволенні при отриманні нових знань та умінь чи завдяки самореалізації.
Представники закордонної психологи W.Е. Lambert и R.C. Gardner окрім зовнішньої та внутрішньої мотивації розглядають й глобальну, ситуаційну, інтеграційну та інструментальну мотивацію. Наприклад, інструментальна мотивація пов’язана з практичними цілями, а інтегративна виражається через зацікавленість мовою, країною мови, народом тощо.
Мотивацію також характеризують як позитивну і негативну. 
Негативна мотивація означає відсутність будь-якого бажання вчитися. Позитивна мотивація
означає бажання самої людини навчатися і докладати для цього зусиль. Дитині шкільного віку буває складно знайти свої внутрішні потреби у вивченні англійської мови, і тут велику роль можуть зіграти як родина, так і, у першу чергу, викладач.
Саме від вчителя чи викладача залежить, які методи і форми він підбере, щоб викликати, по-перше, зацікавленість учня, і, по-друге, вмотивувати його на не дуже простий процес вивчення мови. Важливе також особистісне ставлення до кожного з учнів, урахування його інтелектуальних, психоемоційних та ситуативних  особливостей. У більш дорослому віці студенти можуть самостійно визначити для себе мотиваційні фактори, наприклад, для подальшої кар’єри, професійного розвитку, спілкування, наукової діяльності.
Розрізняють також стійку та нестійку мотивацію. Стійка мотивація засновується на основних потребах людини фізіологічного, когнітивного, психоемоційного, естетичного характеру, що триває довгий час, тоді як нестійка мотивація локалізована у часі, темпоральна.
Для оволодіння іноземною (англійською) мовою необхідно створювати у учнів (студентів) стійку позитивну як внутрішню, та і зовнішню мотивацію, оскільки цей процес є постійним удосконаленням знань, умінь і компетентностей учнів.

Література
1. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М. 2005, 352с.
2. Gardner, R. C., Lambert, W. E. Motivational variables in second language
acquisition. Canadian Journal of Psychology, 13 (4), 1959. C. 266 - 272.